ISBN: 978-966-416-462-4
Рік: 2016

Перегляди: 646

  / 0
- +  

Опис

Написано

Книга «Ось…! Істина???» є однією з дванадцяти книг автора. Книги «Плин життя» і «Ось…? Істина!» по задуму автора і по чернетках мали бути завершальними в спробах пізнати життя, істину, Бога. Однак не так склалось, як гадалося. І все ж ми благодаримо нас і всіх і вся за творче натхнення, за ту енергію, яка рухала нас в цих духовних пошуках.

 

«Одного разу учні прийшли до старця і спитали його: «Чого дурні схильності легко оволодівають людиною, а добрі – важко і залишаються нетривкими в неї?».

«Що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе зарити в землю?» - спитав він їх.

«Добре насіння, яке залишене без землі, загине, а погане в землі проросте і дасть хворий пагін і поганий плід» - відповіли учні.

-Так чинять люди: замість того, щоб таємно творити добрі справи і глибоко в душі ростити добрі начатки, вони виставляють їх напоказ і тим їх погублюють. А свої недоліки і помилки, щоб їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони ростуть і гублять людину в самому її серці».

 

Істинність цих слів в їх буденності сенсу. Книга нічого нового не дасть і не додасть нам - ні до інформації, ні до переконань, ні до нашого способу дій. Можливо, функція цієї книги - допомогти прибрати те, що відокремлює нас від істини про те, ким ми вже є, і що ми вже знаємо в самій глибині своєї істоти. Можливо, вдасться розкрити і проявити той вимір внутрішньої глибини, що вже є в нас. Не читаємо тільки одним умом. У процесі читання пильно спостерігаємо за відчуттями, за сприйняттям, що походить із нашої глибини - тоді робимо маленьку паузу для усвідомлення себе, бо ці відчуття говорять про відкриття в собі сплячих знань.

Десь всередині, глибоко, при читанні цього досвіду інших у нас виникає відчуття, що деякі елементи знань нам знайомі - ми їх приймаємо. Для цього вже достатньо самої присутності цієї книги, щоб створити в нас бажання дослідити; ми загоряємося від такого відкриття, і читаючи далі, згасаємо, бо багато є незнайомого, а дещо бачиться нереальною далекою перспективою, що в підсумку зароджує сумнів. Але ми ж уже почали пошук і відчуваємо, що зароджується той ентузіазм, те завзяття у продовженні пошуку, незважаючи на деяке нерозуміння. Але в той же час ми утверджуємося в довірі пізнаній малості: раз це трапилося з автором, то цілком можливо, що це трапиться і з нами. Автор, можливо, просто звичайна людина, як і ми. Ми прожили енне число років, і тут заворушилося почуття бажання пошуку, бажання перевірити дієвість чужого досвіду і своїх можливостей. Адже багато в чому у нас сходиться зі словами автора - сприйняття, ті самі думки і ті ж знання, які ми вже зафіксували тим, що подібні ситуації відбувалися саме з нами в нашому житті. І якщо це могло статися з такою звичайною людиною, як ми, то чому цього не станеться і з іншими? Може бути, нам слід рухатися під трохи іншим кутом; може бути, нам необхідно використовувати трохи інший метод. Може бути, ми будемо йти трохи довше, може бути, з нашого боку гора трохи крутіша, але - це трапиться! Це може відбутися - ми відчуваємо.

Так зароджується довіра. Довіра трапиться в той день, коли ми відчуємо смак того, про що ми прочитали в цій книзі. Бо писати про таке може той, хто сам йде таким шляхом. Так, що той день, коли ми відчуємо смак цього, не буде днем ​​віри, він буде днем ​​довіри. Тепер ми знаємо, що ми співучасники з цією людиною в пізнанні, що вже перебуваємо з людиною, яка знає. І це було єдиною відмінністю, тепер ця різниця зникла. Ми вже в довірі до того, що відкривається.

І ми вдячні тим, хто несе істинні знання в середовище людства.

 

Не шукаймо в книзі будь яких спонукальних ідей, теорій, вірувань, інтелектуальних дискусій, бо будемо розчаровані. Іншими словами, якщо ми шукаємо їжу для ума, то не знайдемо її. Більш того, ми упустимо саму суть цієї книги, яка не в її словах, а в кожному з нас. Добре, якщо ми будемо пам'ятати і відчувати це під час читання. Слова - не більше ніж покажчики. Те, на що вони вказують, можна відшукати в світі думок, але лише всередині власного виміру, що набагато глибше і нескінченно більше думки. Таким чином, коли під час читання ми відчуємо, що в нас розливається внутрішній спокій, - це буде означати, що книга робить свою справу і виконує функцію духовного очищення, вона нагадує нам про те, хто ми є, і вказує нам дорогу додому, дорогу до витоків духовності. Тоді це сприйняття цієї інформації буде йти усвідомленим умом, і нас часто будуть відвідувати відчуття знайомості, тобто це показник того, що нам відомі ці знання.

Це не така книжка, яку слід прочитати від початку до кінця і відкласти в сторону. Живемо з нею, беремо її частіше і, що набагато важливіше, частіше її відкладаємо. Ми усвідомлені в тяжкості сприйняття слів і тим більше сенсу. Багато читачів будуть відчувати, що після кожних кількох рядків їх абсолютно природним чином буде тягнути зупинити читання, зробити паузу, відображаючи прочитане і занурюючись в його усвідомлення. Всякий раз, коли таке буде траплятися, набагато корисніше перервати читання, ніж продовжувати його. Нехай ця книга робить свою роботу, нехай вона пробуджує нас, нехай витягує нас із старої колії нескінченно повторюючогося і обумовленого мислення.

Перетворення людської свідомості більше не є розкішшю, тобто тим, що доступно лише декільком індивідуумам. Сьогодні дуже багато подібної літератури. Але затребуваність в ній не вичерпується, якщо тільки людство не жадає самознищення. В даний час відбувається як стверджувальне поширення старого мислення, так і зростання нового. Парадоксально, але все на світі стає одночасно і краще і гірше, хоча те, що стає гірше - помітніше, тому що воно має вікові корені, має технічні можливості, має можливості вносити багато шуму в нашу музику житія. Починаємо читати ці слова в тиші і співналаштованості. Цей внутрішній спокій оберігає і перетворює наш світ.

Розвиток людини вимагає більш широкого застосування слова в пізнанні істини. І таке разумне, відважне пізнання в бесіді дає істинну радість, бо дає відчуття творчого пошуку. Пам’ятаємо просту істину, що знання буде плодоносне там, де воно може бути прийняте. Дари Сущого тим цінніші, коли вони отримуються природньо, можливо, внаслідок попередніх накопичень. І книга ця є тому в приклад. Якщо ми пишемо для себе, то вона не отримає істинних наслідків. Одначе, якщо вона пишеться для однієї визначеної особи, то ми помиляємося. Послання насичене і наповнене високими думками, пишеться не для себе і не для визначеної особи, а для всього людства. Не для себе ми пишемо, а для не-с-відомих нащадків. Не будемо утруднювати себе роздумами, ким будуть затребувані наші слова.

Ми вдячні тим, хто життям своїм відобразив знання, тим, хто утвердився в них, бо вони рухають людство на шляху духовних знань. Поступово раздаровуйте зерна пізнаного Знання. Нехай невідчутно ними насичується кожна істота. Скам'яніло людське усвідомлення пізнання. Тому не даємо їжу для єства, для тіла, для Духа, яку вони іноді засвоїти не можуть. Поряд з важким даємо і легке у притчі, але іноді вживаємо ті слова-символи, які не є відображенням нашої суті, інакше читач відмовляється читати. Відчувший поклик душі не зупиниться! Вирушивший до троянди не побоїться її шипів. І не Вам судити автора, бо ці рядки дають можливість тільки Вам прийняти своє, Вам знайоме. І наша радість у тому, що Ви побачили знайомі слова-відчуття, а ще більш вдячні, якщо вони Вас спрямовують до пошуку.

Писане нами неминуче різноманітне, бо направляється до різних рівнів самоусвідомлення у прийнятті. Не протиріччя це, бо шлях у кожного свій по рядках цієї книги і кожним візметься з неї те, що йому призначене. Духовне береться тільки те і тільки в тій якості і кількості в якому є потреба. Проповідь відійшла, залишилося життя. Одухотвориться свідомість побратима ненав'язливими словами, непомітними справами, які приносяться йому і будуть вони, як їжа на кожен день.

Серцем шукайте, очима і вухами шукайте! Шукайте орієнтир у рядках цієї книги. Будь-яке питання в пізнанні себе повторюється, бо не так просто описати наше розуміння, наші відчуття - і це виправдано. Бо дорогу в невідомі краї запитують неодноразово. Адже у нас на певну проявлену якість виникає кілька поглядів і розумінь, під різними кутами з різних позицій і з різним сприйняттям і відчуттями на один і той же факт чи подію. І прийміть цю малість в нашій немочі розуміння всього проявленого, усвідомленого нами в тій частині, що сподобилося і змоглося описати в даній книзі. 

 

Слід перечитувати книги, які торкнулися наших почуттів і сприймемо цей факт як початок, як початок до пізнання. Взагалі, слід поновлювати своє враження від прочитаного. Даремно думають, що книга, прочитана три роки тому, не буде новою при наступному читанні. Сама людина змінилася за ці роки. Її свідомість і розуміння не могло залишатися на тому ж рівні; у всьому навколишньому середовищі відбулися зміни, людина не може повернутися до колишніх умов. При повторному читанні людина вбачатиме новий зміст в книзі - так говорять всі, хто читає, бо відчувають новизну в пізнанні. Тому така прочитана книга стає настільною і живодайним джерелом в щоденному житті.

Багато попросили б навчити їх, як підійти до шляху в пошуках Істини, але вони не знають, як запитати, щоб не здатися смішними. Все таки страх спрацьовує. То нехай такі книги поширюються по світу, нехай їх читають крадькома. Нехай насміхаються вдень ​​і читають вночі. Можна пробачити ці помилки, бо ніхто не давав цим людям звичайного напуття. Скільки існує людство, то весь час релігійні традиції лякали їх, держави в садках, школах присипляли свідомість, ведучи від Істини, але ніхто не вказував на прекрасний перехід до пізнання смислу життя, до Вершин Буття, ніхто не вчив правди життя. Природа нашого існування, як носія душі з її властивостями, як би укріплена у свідомості, але тим більше люди не знають, як обійтися з цими фактами і як примирити їх з рутиною життя. Намагаються обійти мовчанням те, що кричить само собою - ми іноді відчуваємо поклик Духа. А починати слід з очищення душі і тіла і так крок за кроком рухаємося до засвоєння стану людинолюбства, до яблука для пізнання доброти, як добролюбства. Нехай гігієна духу займе своє місце в школах, бо це прекрасна тема для співбесіди. Запрошуємо і батьків розмовляти зі своїми дітьми на дану тему.

Суть нашого існування полягає в пошуку істини. Душа розвивається і тягнеться до Істини, до Бога. Тіло з його умом допомогає ростити душу. Коли вони перебувають в гармонії, то це і є радістю життя, є щастям. Бажаймо його всім, коли ця радість, цей стан щастя наповнює нас. Ми можемо дарувати, бажати тоді, коли ми маємо його самі. У стані гіркоти, тривог, непорозумінь не бажайте щастя. Це буде посил слова з переліченими властивостями. Не робіть такого.

Процес пізнання вічний і ніхто не може підійти до такого моменту, коли можна було б сказати: «Ми досягли істини». Бо той, хто говорить це, знову потрапляє в модель пам'яті, в модель суспільної поінформованості. Стимул житія, сенс житія припиняється. Житіє - це рух від невідомого до невідомого. Воно приходить з позамежного і йде в позамежне.

Ми можемо утверджуватися в тому, що тут читаємо і для цього є два можливих варіанти: або ми були переконані цими аргументами, то це не стане нашим пізнанням; або ми побачили істинність того, що тут написано як факт всередині себе, тобто вони були вже в нас і якщо ми усвідомлюємо, що так воно і є всередині нас, то це знання проходить процес утвердження та довіри. Це не поставка якихось знань - ці слова просто не випадковий передавач. Ми є необхідністю одне одному. Навпаки, коли ми читаємо, то відбувається саме переживання як досвід. Читаючи ці рядки, ми одночасно слухаємо своє нутро через відчуття, свій внутрішній розум. Ніхто не може сказати, коли, як і де це станеться, але якщо усвідомлення триває, то саме по собі воно стає більш глибоким. Це автоматичний процес. Від ума він йде до серця; від інтелекту до інтуїтивного розуму; від неусвідомленості він повільно рухається в стан свідомості. І в один прекрасний день ми повністю прокидаємося. Щось відбулося. Ми нічого не культивували; воно прийшло завдяки тому, що ми весь час перебували в стані свідомого утвердження. Не завдяки дотриманню якоїсь доктрини, а тому що ми пробудилися до внутрішнього фактору, до внутрішнього бачення з побаченого і сприйнятого зовнішнього факту. Як тільки ми почнемо це усвідомлювати, то починає змінюватися все наше життя, весь наш спосіб життя. Але ці зміни самі прийдуть до нас спонтанно, коли ми в процесі пізнання. З таким розумінням цей процес не припиняється. Істина, краса, чеснота, які є частинами нашого життя і є нашим сприйняттям Бога в цих якостях.

А може Ви більше пізнаєте, прочитавши далі…?

 З шануванням с.м.