Книга «Духовність людини» є однією з дванадцяти книг автора і самою назвою визначає основу пізнання – душу людини. Коли людина фізично хвора, то, зазвичай, вона займається самолікуванням чи іде до лікаря. Але коли в нас болить душа, то куди ми йдемо? Ось розглядом цього питання ми займемося разом із вами. Починаємо читати і діяти: вибираємо те, що вам підходить і не впадаймо в розпач, не дозволяймо щоденній суєті позбавляти вас радісної подорожі в житті і свободи дій. Ця книга раптово не вилікує всі ваші душевні страждання і хвороби тіла, але допоможе визначитися впізнанні причин їх появи, буде істинним провідником в житті, дієвою підтримкою в пізнанні своєї суті, своєї душі. Це хороші матеріали для лікарів, керівників трудових колективів, вчителів, психологів, і взагалі всіх, хто так чи інак доторкується у своїй роботі з психічною енергією людини, хто відчуває докори сумління, хто ввійшов в полосу проблем. При написанні книги ми зробили спробу охопити проявлені і не проявлені дії людини, як частину однієї единості Всесвіту на фоні суспільних і природних відносин.

Читаючи ці книги, ми здивовані, що ці знання нам знайомі до певної міри і про деякі нам доводилося читати в святих книгах, в інших книгах, наповнених людською мудрістю, але коли нам вдається подивитися на свої вислови, думки і справи зі сторони, то і ми в деяких моментах кожен поступає мудро. В мудрості ми є духовними, релігійними, розуміючими себе і оточуючий Всесвіт, починаючи від відстаней осяжних оком, чуттям запаху і слуху… до безмежності. Всі священні книги, як і всі книги - це розклад руху поїздів для внутрішньої подорожі. Самі вони не є внутрішньою подорожжю, знаймо. Вони дорожні покажчики життя, які попереджають про небезпеку в наступних наших діях чи підказують нам про правильність життєвих поступів.

Ми в цій книзі не будемо давати означень, що таке Дух, Духовні енергії, Духовність, Душа. Ці слова є тільки нашим розумінням, нашим розумінням змістовної їх наповненості і написані в години натхнення того, що нам відкрилося. Істинність цих слів в їх буденності сенсу. Книга нічого нового не дасть і не додасть нам - ні до інформації, ні до переконань, ні до нашого способу дій. Можливо, функція цієї книги - допомогти прибрати те, що відокремлює нас від істини про те, ким ми вже є, і що ми вже знаємо в самій глибині своєї істоти. Можливо, вдасться розкрити і проявити той вимір внутрішньої глибини, що вже є в нас. Не читаємо тільки одним умом. У процесі читання пильно спостерігаємо за відчуттями, за сприйняттям, що виходить із нашої глибини - тоді робимо маленьку паузу для усвідомлення себе, бо ці відчуття говорять про відкриття в собі сплячих знань.

Ми не шукаймо в книзі будь яких спонукальних ідей, теорій, вірувань, інтелектуальних дискусій, бо будемо розчаровані. Іншими словами, якщо ми шукаємо їжу для ума, то не знайдемо її. Більш того, ми упустимо саму суть цієї книги, яка не в її словах, а в кожному з нас. Добре, якщо ми будемо пам'ятати і відчувати це під час читання. Слова - не більше ніж покажчики. Те, на що вони вказують, можна відшукати в світі думок, але лише всередині власного виміру, що набагато глибше і нескінченно більше думки. Таким чином, коли під час читання ми відчуємо, що в нас розливається внутрішній спокій, - це буде означати, що книга робить свою справу і виконує функцію духовного очищення, вона нагадує нам про те, хто ми є, і вказує нам дорогу додому, дорогу до витоків духовності. Це не така книжка, яку слід прочитати від початку до кінця і відкласти в сторону. Живемо з нею, беремо її частіше і, що набагато важливіше, частіше її відкладаємо. Ми усвідомлені в тяжкості сприйняття слів і тим більше смислу. Багато читачів будуть відчувати, що після кожних кількох рядків їх абсолютно природним чином буде тягнути зупинити читання, зробити паузу, відображаючи прочитане і занурюючись в його усвідомлення. Всякий раз, коли таке буде траплятися, набагато корисніше перервати читання, ніж продовжувати його. Нехай ця книга робить свою роботу, нехай вона пробуджує нас, нехай витягує нас із старої колії нескінченно повторюваного і обумовленого мислення.

Перетворення людської свідомості більше не є розкішшю, тобто тим, що доступне лише декільком індивідуумам. Сьогодні дуже багато подібної літератури. Але затребуваність в ній не вичерпується, якщо тільки людство не жадає самознищення. В даний час відбувається як стверджувальне поширення старого мислення, так і зростання нового. Парадоксально, але все на світі стає одночасно і краще і гірше, хоча те, що стає гірше - помітніше, тому що воно має вікові суспільні корені, має технічні можливості, має можливості вносити багато шуму в нашу музику житія. Починаємо читати ці слова в тиші і співналаштованості. Цей внутрішній спокій оберігає і перетворює наш світ.

Якщо ви відкрили цю книгу, то, видимо, її назва Вас зацікавила, або принаймі не злякає при прочитанні наступних абзаців чи певної частини тексту. Ми з легкістю читаємо про життя, про любов, про пригоди, які насичені зовнішніми сприйняттями, однак, коли питання піднімаються такі, які стосуються внутрішнього, потаємного, особистого, і водночас, маловідомого, то це виявляється в тиші прочитання нам відомим в деякихмісцях, а в деяких нам хочеться заперечити, а то і віднести до неймовірного чи до категорії вигадки. Декому видається, що вони є такими спеціалістами в розумінні себе, у знанні своїх можливостей в питаннях організації свого життя, що вони просто не можуть прийняти повчання інших. Ми таких завдань перед собою не ставимо, бо кожен іде в житті своєю дорогою, хоча деколи робимо спроби для певних змін в своєму житті, щоб наповнити його щастям, хочемо показати свою доброту, хочемо показати свої матеріальні статки. Скажемо більше, що до написання, під час написання і після написання ми і далі залишилися в стані пошуку і в можливостях сприйняття навіть уже написаних повчань. Трудність в тому, що це наше «Я» досить складне і теж не пізнане нами, однак і з ним нам не хочеться розлучатися одномоментно. Можливо ці рядки допоможуть зрозуміти його доцільність, його потрібність і його шкоду в нашому житті.

Ці писані думки на папері (хоч і не всі) пишуться, щоб дати поштовх для пошуків, наситити інтуїтивну духовну допитливість, чи підтвердити, що ви так само міркуєте і вже давно. Можливо, Вам хоча б в одному абзаці зустрінеться подібна ситуація, що була, чи є, то розгляньте її ширше і побачите свої можливості жити щасливіше. Удачі Вам!

Ці писані слова спрямовані Сущим саме Вам, і перш за все вам. Не залучаймо до обговорення інших, бо в інших це розуміння і усвідомлення - їх слово, їх думки, їх оцінка, їх інтонація уже є нашими. Звісно порадити можна, почитати можна, але слід знати, що в них будуть свої погляди, своє сприйняття. А якщо вам здається, що це теж до вас не відноситься, тоді це відноситься до вас без сумніву і абсолютно. Завжди, коли вам хочеться зробити для себе виняток, будьте обережні. Бо все, що добре, то воно не усвідомлює саме себе, воно невинне; його слід пізнавати уважніше. Так облаштована кожна людина при контакті з людиною, з словом, з дією.

Кожне слово в цій книзі, здавалося б, всього лише носій інформації, але можливо, носій вже нового сенсу. Ось чому ми просимо читати дуже уважно. Бо від цього залежить повнота розуміння сенсу цих слів. Сенс ми сприймаємо, як дію. Дія є рушієм життєвих і духовних процесів. Пізнаючи смисл слів, але в підсумку будьте готові відмовитися від будь якого сенсу. Тоді ваша цілісність і заявить про себе і ви відкинете ці слова і цю книгу. Знаємо, що богата людина може відмовитися від свого багатства, але бідна не може. Щоб відмовитися від чогось, нам необхідно спочатку мати його. Якщо ви пройдете усвідомлено це осмислення, то це вже буде ваш досвід - життєвий досвід і особистий досвід.

А читаєте Ви цю книгу теж не випадково, вона направлена Вам Сущим для прочитання, розуміння і сприйняття на прохання Вашої Душі, а якщо ум проявляє незадоволення, проявляючи в нас втому, роздратованість, тимчасову незгоду, то тільки розуміння того, що це для нас прислано цю книгу і ми маємо її прочитати до кінця і тільки таке усвідомлення зможейого умиротворити. Можливо не цей абзац потрібен зараз, а він знаходиться в середині, чи в кінці книги, або ці знання знадобляться тоді, можливо через роки, коли ми не матимемо цієї книги біля себе. Вона вже є духовним нашим провідником по життю, а з метою утвердження в довірі, то ми зразу ж згадуємо, чи були подібні ситуації в нашому житті, а потім і згадуватимемо про ці рядки, які підтвердять деякі життєві нюанси в майбутньому і таким способом ми набуваємо новий життєвий досвід. Так ми починаємо розуміти, що цю книгу ми захочемо прочитати декілька разів і в цьому стані порадимо прочитати своїм друзям, колегам. Вам захочеться в такому стані поділитися навіть своїм досвідом, відчуттями як своїми – і це є правдою.

Ця книга - це те, що відкрилося нам на цьому короткому шляху життя і якщо ці слова зачепили струни Вашої Душі, то нам приємно від цього подвійно. Але спочатку вони окрилили нас, а потім настав період гіркоти пізнання, бо реальне життя потребує додаткової енергії для розуміння природи людського життя-буття, яка відкрилася нам своїм різнобарв’ям. І що характерно, що повернутися до старого розуміння життя і попереднього способу життя вже майже неможливо, бо побачений, відчутий шлях пізнання є шлях в одну сторону, який веде до Сущого. Ми так чи інакше йдемо до нього, але дане пізнання є автострада для відчуття швидкості наближення з безліччю природних прекрасних краєвидів і місць для відпочинку, праці та ігор. І сміливо беріть від життя все, що Вам сподобається на цій автостраді. У підсумку народжується відчуття небажання повертатися до колишнього способу життя.

В таких нас, які живуть пристрасно з вірою в краще життя сьогоднішнє, чи загробне зароджуються ідеї його реалізації і вони починають ці ідеї реалізовувати, зважуючи обставини, аналізуючи можливості, але часто густо появляються проблеми. Проблеми не складно вирішувати, коли знаєшпричини, які породили їх. Однак, коли ми їх не бачимо, чи не чуємо, навіть коли вони в нас під носом, як та люлька, то тут нічим не зарадиш. А порада така: заспокоймося і озирнімося і побачимо, чи почуємо підказку, як вирішити наявні проблеми. Про це і написана дана книга. Хоча немає універсальної інструкції. Мищасливі, що у нас появилась така можливість: нести всьому світу цю філософію радості, мудрості і духов­ності, яка була дарована нам в стані творчого натхнення і написана для передачі всім.

 На перших порах ми не зможемо уникнути спротиву в собі і уявного спротиву від інших, але зразу ж при читанні книги, відчувши приплив енергії і побачивши, що життя змінюється в кращу сторону і це буде тим стартом від якого ви вже не відмовитеся – душа прийме ваші дії – і це основне.

Ми маємо навчитися постійно без зайвого напруження відчувати в собі присутність двох життєстверджуючих начал – духовного і фізичного. Водночас зазначимо, що ми маємо пам’ятати про те, що духовне начало є визначальною частиною нашої присутності на планеті, а фізична частина нашого єства є перехідною і мінливою, але вкрай необхідною на етапі індивідуальної еволюції нашої сутності.

Хоча наш ум почне продукувати хвилювання, ознаки невпевненості і роздратування аж до такої степені, що у вас появиться бажання закинути цю книгу подалі, чи позбутись її у вигляді подарунку комусь – і це теж буде прекрасно. Якщо ви відчули щось таке, то тепер знаєте, що десь в умі у вас є сильний спротив, який перешкоджає вашим змінам в житті, яких вже захотіла душа. Виходить, що одна наша частина в уособленні Душі, Совісті і Справедливості хоче всією вашою Душою і всією своєю Любов’ю таких змін, а інша в уособленні життєвого досвіду, суспільних настанов і ума чинитиме спротив.

Заспокойтеся, чи з часом заспокоїтеся і прийде до вас розуміння того, що ця книга попала вам не випадково, чи не випадково ви її подарували в своїй гарячці друзям, щоб потім у спокої була можливість знову її прочитати. Бо жити красиво і щасливо нікому не заборониш, а тут є шанс на творення (созиданіє) такого життя для себе і рідних, і коллег, і сусідів своєю присутністю – тільки нікому не розказуйте і нікого не навчайте. Зробіть перерву після прочитання перший раз, хай заспокояться розбурхані емоції і поговоріть самі з собою. Не поспішайте, ввійдіть в стан спокою і бажання відродиться. Бо хто не хоче легше жити, мати улюблене заняття і мати час для реалізації творчих задумів? Ви таких бачите?...

Наша книга висвітлює інший процес очищення в усвідомленості через свої спостереження і відчуття. Це індивідуальний шлях, який сприяє безболісному розвитку себе та інших, не входячи в проблеми, а починаємо усвідомлення їх при появі і таке розуміння дає можливість зберігати енергії, допомагає не створювати негативу в собі і для навколишнього середовища. І якщо у Вас постало питання вибору - вибирайте, але дійте. Таким чином ми ефективно розвиваемо свою душу, а відповідно і умови життя будуть влаштовувати нас. Окрім цього ми не напружуючись збільшуємо випромінення духовного позитиву в простір. Вчіться жити в радості і достатку, а не в смутку і стражданнях. 

У наших руках сьогоднішнє і майбутнє, тому що не позбувшись нетерпимості в собі, не можемо складати майбутнє. Неможливо просувати дух, не складаючи звершуваності, не розвиваючи його. Ми можемо багато читати, але мало прикладати у своє життя. Так, можна зайняти ум читачів, але слід залучити їх, пробуджуючи для руху вперед. Знаючий не забороняє читати різні книги. Кожен, хто боїться читати буде обмежувати, утримувати себе від можливості пошуку добра у всякому його вигляді. Ця щедрість, цей поклик духу до пошуку необхідний. Той, хто не хоче навіть вислухати, вже побоюється чогось (страшно). Така відкритість Духа вимагає широких воріт та якнайшвидших крил для вільного польоту, бо свобода не має страху. Духовнісь дюдини, як та океанічна капля в духовності Всесвіту.

Дійсно досить важко в такому монолозі донести до читача цю духовно пізнавальну тематику знань. Вона важка не тільки для сприйняття, хоча в тексті і застосовано притчі, вірші, анекдоти і інші історії для полегшення сприйняття. Ці відступи водночас і не є відступами – вони дають можливість більш точно і глибше розкрити тему книги. Однак саме написання в стилі монологу важке не тільки для читача, а і для упорядника. Цьому є підтвердженням попередні книги. Бо коли пишеш своє сокровенне, то набігає воно не логічно, а як летючий листок, чи відкрита панорама з вікна літака: тут одна картина, а через хвилину інша. При написанні книги була спроба розділити цей монолог на частини : дух, душа, енергія, психіка, ум, розум, знання, свідомість, щастя, доброта чи з іншими визначеннями духовних якостей життя єства, як носія цих означених категорій, із-за такого тісного взаємопереплетення. Це створило до певної видимої повторюваності в окремих частинах. Можливо так воно і має бути означене в цій єдності, але повторюваність слів чи групи слів іде не від їх повтору, а від контексту думки в реченні чи в абзаці. Та по закінченні виявилось, що нам це не вдалося виокремити частини, однак і викласти в суцільному тексті теж практично не вдалося. Все таки розділяти легше по старих звичках, ніж об’єднувати ці сокровенні пізнання, ці Божі послання. Прийміть, як є.

Ми писали, не дотримуючись логічного викладу думки у завершеності; не дотримувалися порядку, передбаченому при написанні тих писаних новел суспільних наук чи як при написанні художніх шедеврів; а скорше за все по наітію Духа і для пізнання духовних якостей іншими в комусь і в собі. Знаємо, що там де немає логічного чи системного викладу, немає завершеності в абзаці, то там є свобода для міркувань тому, хто читає і нехай йому буде приємно завершити власну думку, яка була в ньому більш зрілою, більш наповненішою. Бо саме думка того, хто писав від свого єства, може чулася ним в іншій єдності, в іншому змістовному наповненні, можливо більш життєво глибше чи ближче до джерел духовного. Бо самі намагання окреслити план, самі намагання в донесенні до читача думки можуть знищити цим порядком головне – чуттєве. Можливо, в цих не зв’язаних в певну систему слів і речень укладачем чи автором бачиться грядуще, як той ритм у звуках очікуваного морського шторму, але і кожна хвиля у спостережливості дасть нові пізнання, а щось відкине чи добавить. Бо створюється ілюзія змішання вод глибинних і поверхневих; нашого життєвого досвіду і чуттєвості звуків предків із серця свого.

Сказано: «Хто вірить будь якій системі, той вигнав із серця свого любов!Більш прийнятні нетерпимості чуттєві, чим розсудку:…»

Ось так наші думки наповнюють наше життя словами в спілкуванні і діями у творінні. Можливо, ми своїм викладом думки не задоволимо всіх читачів, бо ми не ставили мети такої і в даній тематиці для опису чуттєвості духовного, для опису способів і методів усвідомленого сприйняття матеріального і суспільного можна взагалі зайти в джунглі слів чи бути визначеними словами укладача. А тому деякі неясності можуть бути описані в іншому абзаці чи в іншій книзі без вмотивованих пояснень тих чи інших доцільностей. Однак пізнати описувані знання в цій книзі не просто – для цього слід прочитати всі дванадцять книг, хоча у стиснутому вигляді дана тематика описана в книгах «Розмова двох» і «Дорогами життя». Перша книга написана з технічними помилками, без дотримання логічності донесення частинки пізнаного, але упорядник на сьогоднішній день згоден на залишенні в такому вигляді, для розуміння тієї поспішності в написанні і того неусвідомленого напливу такої кількості знань про людину і її світ.

Поряд з цим запрошуємо до обговорення для доповнення в розвитку і для пізнання даної теми глибше і точніше, щоби полегшити можливості в прийнятті самих знань іншими, як до певної міри на шляху переосмислення, на шляху погодження духовного з життєвим досвідом. Однак, скажемо, що вони йдуть напряму до Душі і наше слово теж є покликом для оголошення суті читаючому на прохання його Душі, тому в цьому плані в слові є більша енергія. Ця енергія більш активніша, бо йде напряму від джерела енергії нашого єства – від Душі. Так іде, коли наш ум усвідомлений цього, бо, зазвичай, ми своїм умом при говорінні озвучуємо слова на прохання Душі інших, а коли ми озвучуємо слова від свого ума, то його енергія йде в більшості випадків не від Душі, а від суспільства, від тих суспільних моральних установок, від бажань утвердитися в цьому суспільстві. Тому наші слова від нашого ума досить часто йдуть загрязненими і негативними. Слідкуймо за чистотою слів. Чистота йде від любові і повного звільнення від очікуваних вигод і суспільних успіхів.

«О граматик! У віршах моїх не шукай шляхів, шукай хоча б їх наявність» Поль Клодель

 Якщо Ви прочитали ці перші абзаци і у Вас виникають заперечення, певна незгода, то ви уже на дорозі пізнання. Ви на підсвідомому рівні знаєте ці істинні знання, але єство своїм умом ще опирається. Бо істинність є якби якимось еталоном складеним нашим умом, але в житті немає еталонів – у кожного своя дорога до пізнання. Однак Ви почнете шукати в собі контраргументи. І на цьому шляху духовних пошуків Ви все одно будете приходити і до цих визначень. Бо не можна фізично пояснити непізнаване. Його і так багато в нашому житті. Ми даємо визначення зі свого досвіду, а таких досвідів мільярди. Ми і Ви можемо заспокоїтись прийнявши і заперечивши наші і свої пізнання. Тоді зникне тривога, тоді зникне боротьба і та марновитратна діяльність.

 Ми не можемо дати сталу методологію, ми можемо вказати на напрямок, на один метод, який і збудить у Вас пошуковця і Ви однозначно знайдете свій шлях в житті, як оптимальний. Творчих Вам пошуків.

Ми, людство, майже всі, живемо в глибокій ілюзії. В ілюзії мрій і надій; в очікуванні кращого майбутнього, і найперш у завтрішньому дні. По своєму суспільному психічному станові людина, така як є, не може жити без самообману і цей свій самообман продукує в суспільство, як норму життя. Це слід дуже тонко зрозуміти читаючому, бо без такого розуміння, без такого підходу, ми не зможемо адекватно прийняти ці гіпотези і не зможемо ввійти в таку область пізнання людської духовності і людських можливостей.Така впевненість в цих ілюзіях життя полягає в тому, що це підтверджується життям через наші органи відчуттів при наявності певної інформації в нашій пам’яті і здібностях нашого ума визначати їх корисність, вигоду при невеликому співставленні і певних висновках. Якщо слова з цього абзацу утвердили Вас в такому розумінні життя, то відкладіть цю книгу в сторону і не торкайтеся неї. Хай буде спокій у Вас і у Вашому оточенні.

Творчого Вам натхнення в пізнанні Духовного!