Гімн – це славословіння 
є по суті й змісту. 
Словом славимо ми те, 
що так потрібним є
людині, нації, країні…
То хіба нинішній гімн 
є таким?
Зовсім НІ.
Тому нас 
і спонукав цей факт, 
що ми маємо усі
славословити життя 
і радість в нім. 
добробут, гідність, справедливість, 
як орієнтир людських відносин, 
як взаємини людини і природи, 
то тоді це істино  є гімн.

   Гімн є однозначно духовним сакральним співом для нації, яка потребує духовного і суспільного об’єднання. Про саму зміну тексту ведеться мова в певних суспільних прошарках давно і в цій зміні на сьогодні є потреба: 
а) на нашу думку текст має відбивати теперішнє сприйняття реальностей і наповнювати народ гідністю і справедливістю, тобто тими духовними началами і суспільними нормами, які є актуальними для сьогоднішнього творчого поступу нації, як суспільно виокремленої одиниці серед націй планети Земля;
б) нація українців була, є і буде, доти поки не зникне мова – про це свідчить відома минувшина людства;
в) немає сенсу радіти, що буцім то «ще не вмерла» (знаємо, що будь-які заперечувальні слова (не, ні) і слова наповнені тим негативним змістом (вмерла) не сприяють живодайності гімну, тобто такі речі нівелюють саме покликання гімну) «ні слава, ні воля», то і ці якості були, є і будуть присущими суспільству, бо кожна окрема людина є їх носієм, а тому слово «ще» є характеристикою очікувальної дії і несе в собі психічне навантаження і не є стимулятором, а є занепадницьким рухом енергій на фоні занепаду суспільно економічного стану країни, розчарованості людей в діях державних структур;
г) досить непристойним є вводити націю в стан очікуваності на краще майбутнє (чуть не раю) – життя є і люди самі творять собі життя тепер. Тому слід змінити ті очікувальні настрої – даємо свободу творити людям щасливе і радісне життя;

д) не змагальництво у вивищеності нації і не бажання стати кращим в середовищі ворогів – знайшли чим бахвалитися. Слід починати вибудовувати добросусідські, терпимі взаємовідносини з сусідами. 
е) для чого ці заклики до бою, ці людиноненависницькі заклики положити тіло – не ми його сотворили і не ми в нього вдихнули життя і не ми можемо забирати це дорогоцінне – ЖИТТЯ. Душу не можна положити – для чого ми закликаємо націю –відокремити і розпорядитися частинкою Всесвітньої Духовності, частинкою Бога, частинкою Космосу…? Це не є компетенція однієї особи, індивідуума чи нації;
є) доброта, добролюбіє, милосердя у поєднанні з народними піснеспівами зміцнить націю рівністю і справедливістю. Якраз ці дії дозволять нації жити і процвітати без чужого панства на улюблених просторах планети;
ж) гімн по суті має нести словесне і музикальне підбадьорення до творчої діяльності кожного з гідним баченням позитивних змін в країні

   Просимо, забудьмо про плакання, гіркоту і обиди – ми вільні і щасливі поки є живими. Радіймо цьому! Це є шанс нації взяти участь у збереженні Миру і Всесвіту. Всі люди на Землі – одна родина!