Закінчив нову збірку з пригальмовуванням, бо не бачу проку в книгах цих, та і знання, і силу віддати виріштв у роман на роки. Можливо, добротою стишимо сьогоднішнє зло, то і роман буде до пори. Люди краще приймають минуле, а до сьогоднішнього сліпі, та й щось зробити хороше на майбутнє не мають знань і снаги…

Ми молимося і ви, люди, моліться(розмовляйте і кожною дією творіте), звіряючи з Отцем-Творцем-святим Духом, Богом, Богородицею світу цього  і всіма сподвижниками їх: Іісусом Христосом, Гуатамою Буддою, Кукшою Одеським, Серафимом Саровським, Серґієм Радонежським, Мансуром, Муххамедом, Конфуцієм, Антонієм, Іоною, Симеоном Афонським, Миколою Чудотворцем, Паісієм Святогорцем, Ошо і з тими людьми, які носили, носять Духа святого у собі, допомагаючи людям і Всесвіту творити умиротворення і благо, допомагаючи  при нещастях і в біді.

Та не забуваймо про святе, що є в нас і навколо – у тому Сонці, Повітрі, Воді, Землі і всьому, що вони несуь собою в життя наші, а ми, маючи уми, зі здатністю духовно розвиватися і рости до самоусвідомлення себе і всіх присутністю і здатністю до дій на планеті прекрасній цій.

В добру путь Вам, брати і сестри!!!

Молітесь богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому… Т.Шевченко

Так хочеться, щоб увесь світ читав ці книги – а їх до п’ятидесяти. Ми їх безоплатно дарували, роздавали і добре було би, якби можливості були їх по всьому світу розіслати живі. Це щастя, коли читачі приймають зміст і суть книг, несучи ці знання для всіх.

Ми почнемо писати книгу з  періоду створення, чи появи даного населеного пункту з прилеглими навколишніми просторами  і з усім наявним лісом, полями, болотами, річками, звіром, птахами на них і з цими людьми - працьовитими, мудрими і гідними поліщуками. Бо і я на цих теренах зріс і вони наповнювали мене енергіями тими, які вкладені у ці слова для всіх. Таку ж потребу бачу у всього людства на Землі.

 Наша мета в дослідженні духовності  і тих умов, якими можна вміло змінити світогляд людини на цих теренах, та і на всій планеті. Бо він умова для змін поведінки в діяльності людини. У наш час потоків інформацій, в час доволі вільного пересування людей на планеті цей діалоговий опус допоможе декому знайти свій путь до свідомого розуміння своєї ролі у всезагальному Житті і прийняття всіх, як сестер і братів  у цьому позитивному розвитку і духовному зростанні. Думаємо, що такий стан людини подібний у всій людській спільноті на цій прекрасній планеті.

Так є шанс продовжити життя в наших дітях, онуках, пра-пра…внуках і зберегти планету, бо багато залежить від поведінки людини. Ми спробуємо, а ви доповните у своїх діях цю ідею і спільно побудуємо ту природню цілісну дійсність у гармонії між собою і з Отцем-Творцем-святим Духом. Всесвіт прихильний до таких дій і тому такі знання присилає через святих старців, духовних вчителів, філософів, соціологів, письменників, які цими крупицями Знань, що відкрилися їм діляться зі всіма.

Так зокрема і ми взяли без дозволу авторів слів у їх дописах, в яких мудрість сучасна є, що з віків до них, нас і вас ішла. Цей твір ми напишемо у формі діалогів між усіма учасниками цієї розмови. Дякуємо Петру, Юрію, Светлані, Галині, Миколі, Івану і всім, хто долучився тією любов’ю, яка є в їх словах для творення благих умов. Хай вони і ми, читачі, долучимося до праведних справ і цим допоможемо кожному пройти через пророцтва з гідністю, витримати випробування, несучи якості духовні у собі, бо тільки вони допоможуть нам в наступну цивілізацію ввійти.

Запрошуємо всіх на цю дорогу для пошуків у собі і у Всесвіті того божественного, щоб спільно створювати умови для гуманних змін на краще.

“Світ здригається від жахів, які творяться людьми. І життя, здається, стає ще більш спотвореним. Люди вважають, що вони працюють для якихось вищих ідей, але справи їх показують протилежне.

Саме розвиток людства стоїть на тій ступені, який має можливість закликати рішуче всіх до співпраці, бо основа Буття є розумне співробітництво і усвідомлене розуміння психічної енергії, що дає можливість минути певної участі в людському хаосі, а звідси і в хаосі Всесвіту. Всі зовнішні матеріальні здобутки не врятують від взаємного руйнування».

Тут до цих слів напрошується суспільна політична та економічна доцільність «мудреців» - глобалістів і теж про зменшення чисельності людства, хоча вони займаються і іншими питаннями життєоблаштування планети. Непередбачуваність їх планів і  цілей, способів і засобів, що в підсумку створює ймовірність знищення планетарного існування, зримо проявляючи результати пророцтв. То хто тоді підготовляє апокаліпсис, чиїми руками? Нашими і нам подібними. Часткові руйнування небезпечні і в менших розмірах, бо проходить порушення рівноваги в круговороті енергій Природи. Руйнування несе знищення навіть однієї ланки круговороту, бо знищується джерело і злітає весь ланцюг. Активну позицію і саме усвідомлену займає  цій  руйнації  людство, маючи свободу діянь, чим може створювати катастрофічні наслідки для Природи.

Чому ж людство так напружується своїм умом у владарюванні, а не в благодіяннях? Здригається Всесвіт, від устремлінь, так званих «створюваних проявів» людини, ми здригаємося при багатьох амбітних, гордовитих побудовах і багатьох суспільних, економічних і політичних битвах. Але у світі Духа головний важіль є накопичення духовного устремління.

Пересилити удаваний опір єством у світі Духа можливо лише духовністю. Не слід думати, що світ Духа є лише віддзеркаленням світу Земного. Бо якщо сфери духовного світу представляють відображення земних, то все ж у світі Духа є сфери, що оберігають сфери земні в їхньому еволюційному зростанні і саме в цьому призначення людського життя, як і інших, на планеті. І чи можна очікувати, що людина буде просуватися без прилучення до космічної енергії в гармонії та злагоді, розвиваючи своє єство в нарощуванні духовних якостей. Духовне зростання наростає тільки тоді, коли людина усвідомлена і знаходиться в єднанні з розвитком Всесвіту. Всі устремління людства так мало рухають еволюцію розвитку Духу із-за малої кількості усвідомлених. Якщо не в єднанні зі Всесвітом його устремління на поліпшення життєвого облаштування, на духовне єднання, на утвердження волі і миру, на загальне Благо, тоді цей шлях таких «творінь» є негідним. Так, знаємо, що кожен, думаючий, говорячий, діючий про добро, є вже людина небезпечна в очах суспільства,…

Просніться, люде, що ми робимо кожен конкретно? Узріймо Бога, узріймо в собі все, все позитивне, що тільки ще є в нас і є шанс спасти і душу і тіло. Згинув у господарстві кінь – купиться молодий, згоріла хата – збудується нова, загубив душу – то вже не знайдеш і не повернеш. Гине духовно частина суспільства у своїй злобі, потоки якої кружляють на  Україні – у цій твані суспільних відносин розкрадання, нівеляції духовних цінностей, безробіття, економічного штучно створеного занепаду, знищенням мови, музики, матеріальним збіднінням основної маси суспільства…

Яка ж сила піддала країну смертельній небезпеці руйнації всього і вся? Силу цю накопичували ми своїми обманами, підлабузництвом, наклепами, гнівом, злобою, гординею, осудом і цим посунули з нашого життя інші прекрасні якості Радості, Шани, Умиротворення, Ніжності, Терпіння, Милосердя, Справедливості, Довіри, Доброти, Любові. Саме в цьому природа описаних явищ, в яких ми сьогодні  барахтаємося.

Ми ще не народили душами своїми такої кількості енергії, яка б родила таких індивідуальностей, які б мудро і справедливо управляли цим народом.         

Ми продовжуємо цю тему не для ганьби когось, не для вказування шляхів поступу і розвитку всіх – від пастуха до президента, а для усвідомлення ситуації і най Бог ваш  вам підказує як далі нам усім жити. Бажаємо всім, всім щастя!

                                 Запаліть свічу …

Запаліть свічу …

                 Впадіть на коліна.

Запаліть свічу …

                   Бо плачуть небеса

Запаліть  свічу …

                  У душі пошукайте каяття

Запаліть свічу …

                  І віднині почніть із простого

                  Як ранок чистого листка …

Запаліть  свічу …

                   За Душі невинних солдат.

Запаліть  свічу …

                   За море страждань.

Запаліть свічу …

                  Бо вам прийдеться збирати нове покоління…

Запаліть  свічу …

                  Попросіть прощення та доброту стяжіть.

Запаліть  свічу …

                  За праведника того, що поселився в душі.

Запаліть  свічу …

                  І очистимо  вчинки свої

                 У її полум’яному вогні.

Запаліть свічу …

                  І згадаємо радості ту мить

                  І щем любові,

                  Що у відчуттях залишиться вовік.

Запаліть свічу …

                  І з Душею у тих словах подяки

                  За них, за нас у них

                  У тих благодатях,

                  Що на всіх …

Сергій Миколин.  Аналогія на слова у вірші  А. Волошин.

….і тільки духовними  нашими поступами ми творимо кращий духовний і матеріальний добробут наших нащадків. Зрозуміймо це.

 Ми, зазвичай, в своїй пристрасті, розділяємо, що хтось релігійний, а хтось ні. І це через наші сумніви, бо як же ми можемо довіряти, коли сумніваємось і як ми можемо сумніватися, коли довіряємо. Ми приходимо до однієї з цих субстанцій через іншу. Ми ж єдині і в єднанні, бо вони є обі в нас. Коли ж залишаємось з однією, то намагаємось не бачити іншої і тоді можемо сказати, що ми віруючі, а як ті, що не є по визначенню нашого ума віруючими, але ж вони теж є носіями душ, носіями Бога. Виходьмо з цього порівняння і довіряймо всім, бо ми всі отримуємо душі з одного джерела і є творінням  однієї енергії і створені один для одного, щоб жити сім’єю в одній хаті, квартирі, з тими сусідами в тому районі, країні, на планеті, де і зараз проживаємо, працювати саме з тими людьми, з якими і працюємо. Це найкращий варіант на наш термін проживання нашої сутності на Землі. Можливо, саме сущий цим займається – нашими душами і саме туди посилає, де є найкращі умови для духовного розвитку. Поміркуймо усі разом.

Бажаємо всім здоров’я, щастя і добра.

Всі люди на Землі – одна родина!»

З книги «ДУХОВНІСТЬ ЛЮДИНИ»